Олег Бори́сович Фіалко

Член-кореспондент НАМ України

Illustration

Олег Бори́сович Фіалко

    нар. 1941

Кінорежисер

    Член-кореспондент НАМ України (2004)

    Народний артист України (1996)

Олег Бори́сович Фіалко створює кінокартини, телевізійні фільми, а також театральні вистави, телепередачі тощо. Серед ігрових картин найвідоміші: «Переходимо до любові» (1975, разом з О. Мішуріним), «Єралашний рейс» (1977), «Пробивна людина» (1979), «Повернення Баттерфляй» (1982), «Бич Божий» (1988), «Імітатор» (1991). У творчому доробку: документальні фільми «Мала частина Батьківщини великої» (2000), «Ігор Савченко. Інтонації» (2001), «І ніхто інший» (2002); телевізійні картини «Казанова з неволі» (2003), «Той, хто плаче» (2004), «Пан» (2005), «Діви ночі» (2006), «Садівник» (2008); написав кілька літературних сценаріїв та п’єс.

Продюсер та співавтор сценарію художнього ігрового повнометражного фільму «Це я» (2013) (режисер А. Акулевич). Брав участь з фільмом «Це я» у кінофестивалях в Анкарі (Туреччина) та в Луканії (Італія). Як автор ідеї та продюсер працював над документальним фільмом «Джамала.UA» («Jamala.UA», 2016, режисер А. Акулевич). Тривалий час працював секретарем Спілки кінематографістів України, заступником начальника Головного управління культури Київської держадміністрації, постійним президентом кількох кінофондів. Очолював кафедру кіномистецтва в Інституті екранних мистецтв ім. Івана Миколайчука у період з 2008 до 2013. 2009 як актор знявся в епізоді фільму К.Г. Муратової «Мелодія для шарманки».

Член Національної спілки кінематографістів України від 1979 року,
2009–2013 – заступник голови НСКУ, неодноразово обирався секретарем Правління НСКУ. 2011–2014 – очолював український Оскарівський комітет.

Нагороджений Золотою медаллю НАМ України (2016), Золотою медаллю фонду ім. Ханжонкова.