Микола Мефодійович Дьомін

Член-кореспондент НАМ України

Illustration

Микола Мефодійович Дьомін

    нар. 1931

Мистецтвознавець, практик у галузі архітектури, педагог

    Член-кореспондент НАМ України (2001)

    Лауреат премії Ради Міністрів СРСР (1989)

    Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1997)

    Народний архітектор України (2011)

    Заслужений професор КНУБА (2020)

    Доктор архітектури (1988)

    Професор (1990)

    Член Національної спілки архытекторів України

У науковому доробку Миколи Мефодійовича Дьоміна понад 300 публікацій та розробок з теорії та історії архітектури й містобудування. Він є автором понад 50 значних архітектурних і містобудівних проектів, зокрема генеральних планів м. Києва (1986, 2002), схем і проектів районного планування областей, проектів детального планування житлових районів, громадських і житлових будинків. Головний напрям наукової діяльності М.М. Дьоміна – урбаністика і просторове планування, управління розвитком містобудівельних систем, а також питання реконструкції міських територій та реставрації пам’яток архітектури. Є Президентом Спілки урбаністів України, керівником персональної архітектурної майстерні «М. Дьомін».
Упродовж багатьох років вчений займається також і педагогічною роботою. Як завідувач кафедри міського будівництва Київського національного університету будівництва і архітектури постійно впроваджує у навчальний процес новітні технології та теоретично-творчі напрацювання. Створив власну наукову школу, підготувавши 40 кандидатів і 16 докторів наук. Бере активну участь у багатьох міждисциплінарних міжнародних наукових конференціях, семінарах, симпозіумах.
М.М. Дьомін презентує вітчизняну теорію і практику архітектури в Україні й у світі, адже є іноземним членом Російської академії архітектури і будівельних наук, почесним членом Російської академії мистецтв, професором міжнародної академії архітектури (Софія) та дійсним членом її московського відділення, дійсним членом ІCОМОS. Окрім того, М.М. Дьомін є членом Національної спілки архітекторів України, почесним членом Української академії наук.Основні наукові праці: «Містобудівництво в Українській РСР у семирічці (1959–1965)» (1961), «Указания по проектированию сети учреждений культурно-бытового обслуживания населенных мест» (1966), «Пригородные зоны крупных городов (Пособие по проектированию)» (1970), «Методические указания по планировке и застройке малых городов» (1970), «Планировка городских агломераций. Методические указания» (у співавторстві, 1972), «Методологические основы районной планировки» (1975), «Социально-экономическое развитие крупного города как объекта имитационного моделирования» (1982), «Управление развитием градостроительных систем» (1991), «Містобудівні інформаційні системи», «Державні будівельні норми» та ін.
Завідувач кафедри міського будівництва Київського національного університету будівництва і архітектури.
Нагороджений: орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2002), відзнакою Київського міського голови «Знак Пошани» (2001), Золотою медаллю НАМ України (2006).